Хранитель культури та древності Борзнянського краю
Найстарший хранитель культури і древностей нашого краю – Борзнянський народний історико-краєзнавчий музей, розташований поруч Борзнянського ліцею. Його власна історія починалася аж у середині минулого століття. У 1930 році у місцевому дитбудинку працював історичний гурток, учасники якого збирали інформацію з історії Борзни та кількох сіл району: опрацьовували літературні джерела, виписки з документів, зустрічалися з очевидцями та учасниками історичних подій, приносили знахідки з торфорозробок та пасовищ.
У 1955 році Чернігівський історичний музей доручив Борзнянській середній школі №2 оформити знайдені матеріали з історії Борзни. Цим займалися історики та краєзнавці Олена Семенова, Юрій Алфьоров, Галина і Григорій Штаньки, Петро Нестеренко, Володимир Болобан, залучивши до співпраці місцевих жителів, які ділилися своїми знахідками, самі збирали по селах старожитності. 13 березня 1962 року історико-краєзнавчий музей відкрили офіційно. А вже через шість років за цінність експонатів, проведену пошукову, наукову, культурно-масову роботу йому присвоїли звання народного. На той час в Україні було не більше десяти музеїв, удостоєних такого високого звання.
За свою довгу історію музей не раз занепадав і відроджувався. На жаль, він безповоротно втратив частину нумізматичної колекції, колекцію виробів зі скляного заводу, який свого часу працював у Борзні. Та найбільша втрата експозиції – півсотні оригінальних полотен Миколи Ге, які до 1924 року зберігалися в художньому, а з часом мали б потрапити саме до історико-краєзнавчого музею, але були передані до Конотопського міського краєзнавчого музею і́м.О. М. Лазаре́вського. Ще одна картина «Солдат пише листа додому», яка свого часу експонувалася у паризькому салоні, після реставрації родичами художника до Борзни так і не повернулася. Її передали до Почаївського музею. Пізніше, після чергового закриття розграбувалися й інші експонати.
Три роки знадобилося, щоб на початку 90-х років відновити музей. Сьогодні він нараховує 1700 експонатів, їх і надалі продовжують збирати. Для прикладу, з’явилися дві унікальні україномовні збірки Любові Яновської, грамофон, колекція з 70 рушників, датованих початком ХХ століття.
Старіші експонати теж можуть вас здивувати: де ще у Борзні можна побачити, наприклад, бивні мамонта, яким більше 20 тисяч років, знайдені в урочищі «Зарой»? Подивитися на незвичні знахідки приходять не лише місцеві студенти та школярі, а й навідуються міжнародні делегації з Франції, Угорщини на чолі з Надзвичайним й Повноважним Послом Миколою Списом із родиною, а вело-туриста із Сербії до дверей музею привів навігатор.
Натхненне історією місце приваблює культурних діячів району. Неодноразово тут ставили свої мініспектаклі учасники народного самодіяльного театру. Або ж влаштовували презентації власних книг та літературні читання місцеві поети. Сьогодні ж, плекаючи любов до рідного краю та його талановитих людей, у музеї проводять творчі конкурси, тематичні виставки, беруть участь в організації цікавих, пізнавальних, розважально-повчальних квестів.
Зовсім нещодавно відкрилася ще й стіна пам’яті «Пам’ятаємо. Не забудемо. Не пробачимо», як символ вдячності та поваги землякам, загиблим у боротьбі за незалежність та суверенітет України.
Джерело: Борзнянський народний історико-краєзнавчий музей
“Місцеві медіа”