Із Борзни – до Ковеля…
У 1915 році Андроник Лазарчук – педагог, відомий художник з Волині, який з родиною переїхав на постійне проживання до Борзни, відкриває художню студію, яку відвідує і Олександр Саєнко.
Від свого вчителя Андроника Григоровича він отримав перші навики з креслення та малювання, любов до мистецтва і велике бажання стати професійним художником.
Навчалась малюванню і Антоніна Кривошей-Смогоржевська, яка уже відійшла у засвіти. Ще за життя вона встигла поділилася спогадами про керівника художньої студії з директоркою музею Ніною Храпач. Як згадувала Антоніна Василівна, Андроник Григорович оцінивши своїм професійним поглядом її роботи, сказав, що художниці з неї не вийде. А щоб не дуже засмутити Тоню, намалював на згадку її портрет, який вона зберігала все життя.
У 2003 році борзнянка передала свій портрет 1925 року, працівникам музею-садиби Олександра Саєнка, де вона зображена на полотні семирічною дівчинкою. Роботу Лазарчука музейники гостинно подарували Волинському краєзнавчому музею, під час участі у Всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій конференції, яка проводилась у м. Ковелі на Волині.
Після реставрації «Портрет дівчинки», нашої землячки, нині знаходиться на батьківщині художника, у експозиції художнього музею. У Ковелі директорка музею познайомилась із нащадками великої родини Лазарчуків ї гостинно запросила їх до Борзни для вшанування пам’яті талановитого художника, відвідати місце його останнього спочинку.
Ця зустріч відбулася у 2004 році в музеї-садибі Олександра Саєнка, Під розлогими дубами, відбулося родинне свято – «Пам’ять віком не прим’ята», в якому взяли участь представники родинної династії Лазарчуків із п’яти міст України та зарубіжжя.
Джерело: tinyurl.com/ykfyvfvh
«Місцеві медіа»